Істсрія без назви
І сонце в зеленому небі на захід пливло.
І тягнулись за сонцем зернові й бобові.
С. Жадан
Була рання весна, настільки рання, що більше нагадувала осінь. Недільний вечір в гуртожитку – найспокійніший період вихідних. В один з таких вечорів ми дружно завалилися до Жеки попити його розрекламований фруктовий чай. Хоча Ірка і Ваня й зайти не встигли, одразу вийшли кудись типу на розмову. І вони не бачили як різко все в тій кімнаті змінилося.
Я тільки присів, а він тільки тоді зрозумів що її немає! Коли він виходив з кімнати вона ще була тут, а тепер вона просто-таки кудись зникла. Жека бігав по кімнаті з цілою купою питань: де вона? куди вона могла подітись? як це взагалі могло статись? і що мені тепер робити? куди котиться цей світ? А я ну ніяк не міг йому допомогти, мої поради були невчасні, жарти невдалі, тим більше до чого ж тут ще жарти? Його розпач був безмежний, він не міг знайти собі місця, він був схожий на Кличка-старшого після бою з Льюїсом (виглядав правда краще), що бігав по рингу і кричав Why? Why?, не розуміючи чому все вирішено без нього, чому його, явно сильнішого спортсмена, знімають з боротьби навіть нічого йому не сказавши? Я вже почав йому співчувати, чого раніше ще не траплялося ніколи. Так пройшло якихось десять хвилин, хоча здалось, звичайно, набагато більше і тоді повернулись Іра і Ваня.
Вони обоє сміялись, що видавалось найбільш недоречним. Дивляться вони на Жеку, на нашого спільного друга, прямо на нього, хоча мені тоді й дивитись на нього було тяжко, і просто дико сміються. По його обличчю видно що він взагалі ніхрена не розуміє, в нього горе, а вони суки ржуть прямо перед ним. Ситуація виглядає навіть кумедною збоку, але явно дивною.
Нарешті Іра каже вибач чувак, ось твоя трава, це ми її було забрали, коли вперше зайшли, ще раз вибач, це був жарт...Женю одразу попустило, але він ще довго матюкався,коли діставав все приладдя з полички, коли ми разом ту траву курили, яка була насправді не його(він її дістав з заначки сусіда), й наступного дня матюкався, і всім розповідав про свій нещасний випадок, про своїх друзів жартівників, що вирішили трохи розворушити його розмірене раста-життя.